практичний

-а, -е.

1) Стос. до практики (у 1-3 знач.); пов'язаний з життям і діяльністю людини. || у сполуч. зі сл. вага, значення, мета, цінність і т. ін. Пов'язаний із життєвими, реальними потребами, можливостями; важливий для життя. || у сполуч. зі сл. порада, допомога і т. ін. Потрібний, корисний комусь для здійснення чогось на практиці. || у сполуч. зі сл. досвід, знання, навички і т. ін. Одержуваний, набутий завдяки практиці, діяльності.

2) Який безпосередньо здійснює яку-небудь справу, керує ким-, чим-небудь.

3) у сполуч. зі сл. заняття, навчання і т. ін. Який є практикою (у 4 знач.), пов'язаний із застосуванням, закріпленням якихось знань, навичок на практиці.

4) Пов'язаний із застосуванням на практиці знань у галузі якої-небудь науки.

5) Який має життєвий досвід, добре розуміється на якихось справах (про людину); діловитий. || у сполуч. зі сл. розум, голова і т. ін. Власт. такій людині.

6) Вигідний, зручний для кого-, чого-небудь. Практичний одяг.